Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

Походження та еволюція конейПоходження та еволюція коней

Близько п'ятдесяти мільйонів років тому, під час третинного періоду кайнозойської ери клімат був вологий і теплий, а Земля була покрита тропічними болотистими лісами. У цих лісах на території Північної Америки з'явився маленький еогіппус, з якого почалася еволюція цих тварин.

Еогіппус - тварина невелика, досить незграбна і малосимпатична. На задніх ногах у нього було по чотири пальці, на передніх - три. У той час Євразія і Америка були з'єднані, тому еогіппуси легко перебралися на захід. Там від них пішли палеотеріі, великі важкі тварини, які швидко вимерли. А від еогіппусів, що залишилися на батьківщині, стався орогіппус, далі - трипалий мезогіппус. Зі зміною клімату лісу стали зникати, замінюючись преріями, і мезогіппуси були змушені пристосовуватися.

Змішання підродів непарнокопитних неможливо. Іншими словами, якщо схрестити, наприклад, коня і віслюка, то отримана особина не розмножується. У матері-коня і батька-віслюка народиться мул, якщо навпаки - лошак. Але ні мул, ні лошак не матиме потомства, навіть якщо схрещувати їх з куланами або зебрами. У дуже-дуже рідкісних випадках народжувалися мулиці, але навіть у них потомство - або звичайний кінь, або мул, тобто нові форми не виникають.

Ще через якийсь час позаду залишилися ще кілька стадій розвитку прабатьків коней (міогіппуса, мерікогіппус), і, нарешті, з'явився гіппаріон, швидкий і стрункий володар прерій. У нього було по три пальці на ногах, але бігав він уже на одному. Мезогіппус був зростом близько півметра, а гіппаріон - майже втричі вище.

Гіппаріони широко поширилися по всій Америці і Євразії, палеонтологи в величезних кількостях знаходять їх останки. Але, тим не менше, гіппаріони теж вимерли, а сучасні коні походять від їх найближчого родича - однопалого пліогіппуса. До середини четвертинного періоду стародавній кінь вже сформувався, далі лише удосконалювалася.

Можна сказати, що походження і еволюція коней, на думку більшості вчених, питання закрите. В результаті похолодань, і потеплінь, змін умов проживання за час четвертинного періоду виділилися чотири групи непарнокопитних - коні, віслюки,  напівіслюки та зебри. До першої групи належать всі сучасні породи домашніх коней, дикий кінь Пржевальського, а також тарпан - дикий кінь, не піддавався прирученню, а тому повністю була знищенний людиною в дев'ятнадцятому столітті. До напівослів відносять куланів, кіангов і Онагр - всі ці тварини дикі. У Підрід зебр найвідоміші і численні представники - гірські зебри, квагга і зебри Греві. Примітно, що жоден вид зебр не піддається дресируванню.

Спочатку людина приручила собаку, вівцю, козу, а потім осла - це сталося приблизно в четвертому столітті до нашої ери. Далі - верблюда, а коня - в останню чергу. Набагато пізніше, ніж у інших народів, коні з'явилися у арабів, але це не завадило створити їм одну з найкрасивіших, витривалих і жвавих порід.